Історія

Наше місто, Івано-Франківськ (Станіславів), ще у XIX столітті здобуло славу театрального. Розмаїття професійних та аматорських колективів змінилося державною монополією на сценічну діяльність за радянських часів, концентрацією творчих сил та митців в нечисленних контрольованих середовищах.

Ця тенденція, на жаль, зберігалася і в пострадянську добу, коли культура опинилася в сирітській позиції, на нижчих щаблях суспільної уваги й, відповідно, фінансування.

Місто ще з радянських часів мало два театри обласного підпорядкування – Музично-драматичний і Театр ляльок. Але власне міського урбаністичного театру не було. Й лише у грудні 2016 році, на 26 році Незалежності, в Івано-Франківську з’явився муніципальний театр, створення якого підтримали міський голова Руслан Марцінків і тодішній склад міської ради. При народженні його назвали «Івано-Франківським Новим театром» і слово «новий» свідчило не лише про молодість колективу, але й про мистецьке новаторство, якого зачекався франківський глядач.

Своє творче існування театр розпочав прем’єрою вистави «Стус» (27 січня 2016 року) режисера і засновника театру Тараса Бенюка. Саме його міська влада затвердила на посаді директора-художнього керівника вже у січні 2017 року. Тоді ж було проголошено, що завдання театру – створення високоякісного мистецького продукту.

Театр заявив про себе вже першими постановками.

Складна психологічна драматургія Мартіна МакДонаха та Ніла Лабута стала візитівкою молодого колективу, який Тарас Бенюк сформував з студентів свого акторського курсу, який вів в Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. Зокрема, вистава Т. Бенюка «Людина-подушка» (за п’єсою Мартіна МакДонаха, 2018) отримала три номінації на «Київській пекторалі».

Тоді ж театр почав експериментувати з сценічними формами і жанрами. Франківським глядачам запам’ятався мюзикл Бенюка «Who’s bad?» за мотивами повісті-казки Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (2018).

У 2018 році театр почав гастрольну діяльність. Це були гастролі до м. Слов’янська з виставою «Собака» для воїнів АТО та мирного населення Донбасу. З цією ж виставою (за п’єсою В. Красногорова, режисер Т. Бенюк), театральна трупа взяла участь у Міжнародному фестивалі «Схід-Захід» у м. Краків та у гастрольному турі Італією (Мілан, Тренто, Рим, Венеція, Брешія, Бергамо, Пезаро, 2019), метою якого була підтримка українського військовополоненого Віталія Марківа.

У 2021-2023 роках відбулося значне розширення репертуару театру. У червні 2021 року театр представив юним франківським глядачам пригодницьку казку «Велосипед з червоними колесами» (за п’єсою Рут Парк, режисер В. Тафійчук).

У вересні 2021 відбулася прем’єра моновистави-реабілітації Андрія Іванюка «Боятися немає сенсу» історії про долю простого піхотинця, заснована на реальних подіях, а у жовтні – трилеру «Полігон або Бубновий ельф» (за п’єсою івано-франківського драматурга В. Єшкілєва, режисер Т. Бенюк).

На сцені театру почали ставити свої роботи запрошені режисери.

У 2022 році, вже під час великої війни, київський режисер Ігор Матіїв представив свою виставу «Гамлет & Джульєтта» (за п’єсою японського драматурга Кокі Мітані “Академія сміху”), а франківський режисер заслужений діяч мистецтв А. Кирильчук – ексцентричну драму «Двері» (за п’єсою Г. Яблонської).   

Від самого початку найгострішою проблемою театру став пошук власного приміщення. Його відсутність впливала і на відвідуваність і на складнощі у створенні театрального середовища.

І вже тоді, коли, здавалося, проблему зі сценою було вирішено, у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення і приміщення було відчужено для потреб громади. Лише тепер, завдяки співробітництву з Простором Інноваційних Креацій «Палац» на території Івано-Франківського Палацу Потоцьких, театр матиме свій Дім.